Іммобілізаційний синдром це стан, що виникає внаслідок обмеження або повного припинення фізичної активності пацієнта. Він викликає низку патологічних змін у функціонуванні різних систем і викликає серйозну загрозу для процесу відновлення після гострих станів, хірургічних втручань, травм, а також у пацієнтів з хронічною патологією. Тривалий ліжковий режим та іммобілізація неминуче призводять до ускладнень. Такі ускладнення набагато легше запобігти, ніж лікувати. [1]
Наслідки іммобілізації та синдром PICS
Особливо важкими бувають наслідки у пацієнтів, що тривало знаходяться у відділенні інтенсивної терапії. Оскільки рівень смертності у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ) знизився за останні десятиліття, зростає визнання того, що пацієнти, які вижили, часто стикаються з виснажливими фізичними, когнітивними та психічними порушеннями. Такі наслідки зберігаються протягом місяців або років після одужання.
Іммобілізація впливає на всі основні системи організму. Уже з перших 48–72 годин знерухомлення починається прогресуюче зменшення м’язової сили, порушення роботи серцево-судинної та дихальної систем, розвиток застійних явищ, підвищення ризику тромбоемболічних ускладнень, посилення когнітивного стану та загального психоемоційного фону.
Значна частина тривалих фізичних порушень, спричинених Синдромом після перенесеного інтенсивного лікування (Post-Intensive Care Syndrome, PICS) виникає через м’язову слабкість, яка визначається як дифузне симетричне зниження сили скелетних м’язів. Клінічні прояви слабкості м’язів можуть включати труднощі з відключенням від апарату штучної вентиляції легень в подальшому, порушення мовлення або ковтання, а також генералізовану слабкість кінцівок. [2]
Вплив ШВЛ та медикаментозної терапії
Механічна вентиляція призводить до швидкого виснаження дихальної мускулатури, при цьому витончення діафрагми стає очевидним на комп’ютерній томографії вже через два дні. [2] Штучна вентиляція легень зазвичай можлива лише за умови введення седативних препаратів, які ще більше посилюють атрофію, спричинену порушенням рухової функції, пригнічуючи нейронну активацію дихальної мускулатури. [2]
Окрім атрофії скелетних м’язів, розвитку важких ускладнень можуть сприяти медіатори запалення, електролітний дисбаланс, ендокринна дисфункція та поганий харчовий статус пацієнта. Дефіцит вітаміну D, який є досить поширеним явищем серед загальної популяції та посилюється дефіцитом сонячного світла у госпіталізованих пацієнтів, також, ймовірно, є недооціненим фактором, що сприяє слабкості скелетних м’язів у відділенні інтенсивної терапії. Когнітивні порушення можуть проявлятися як дефіцит пам’яті, швидкості обробки інформації або уваги, які зберігаються тривало після виписки з відділення інтенсивної терапії. [4]
Мультидисциплінарний підхід та протокол ABCDЕF
Одним з факторів, що позитивно впливають на покращення стану пацієнта у відділенні інтенсивної терапії, є мультидисциплінарне втручання. Фахівці з реабілітації разом з колегами відділення інтенсивної терапії працюють з пацієнтом використовуючи протокол ABCDЕF:
- A – Оцінка, лікування та профілактика болю
- B – Спроби спонтанного дихання і спроби спонтанного пробудження
- C – Вибір седації та аналгезії
- D – Оцінка, профілактика та лікування делірію
- E – Рання мобільність та фізичні вправи
- F – Залучення та розширення прав і можливостей сім’ї
Разом ці заходи спрямовані на вирішення фізичних порушень, пов’язаних з PICS, шляхом запобігання нерухомості та тривалій штучній вентиляції легень, когнітивних порушень шляхом мінімізації впливу седативних препаратів та запобігання делірію, а також порушень психічного здоров’я шляхом сприяння догляду, орієнтованому на пацієнта.
Вважається також, що якісна комунікація між командою відділення інтенсивної терапії та членами сім’ї знижує ризик розвитку негативних впливів у родичів. Цього можна досягти за допомогою регулярних сімейних зустрічей, стратегій емпатичного слухання, уникнення складної медичної термінології та залучення соціальних працівників, психотерапевтів та священнослужителів. Нещодавнє дослідження також виявило зниження рівня ПТСР у членів сім’ї, які брали участь у новому підході, що включав безпосередню участь у догляді за пацієнтом відділення інтенсивної терапії. [5]
Висновки
Іммобілізаційний синдром є серйозною загрозою для відновлення стану, після важких захворювань та патологічних станів. Мультидисциплінарний підхід і рання реабілітація є ключовими для запобігання важким наслідкам.
Література:
- Dittmer DK, Teasell R. Complications of immobilization and bed rest. Part 1: Musculoskeletal and cardiovascular complications. Can Fam Physician. 1993 Jun;39:1428-32, 1435-7. PMID: 8324411; PMCID: PMC2379624.
- Smith S, Rahman O. Postintensive Care Syndrome. [Updated 2023 Jun 12]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK558964/
- Farhan H, Moreno-Duarte I, Latronico N, Zafonte R, Eikermann M. Acquired Muscle Weakness in the Surgical Intensive Care Unit: Nosology, Epidemiology, Diagnosis, and Prevention. Anesthesiology. 2016 Jan;124(1):207-34. doi: 10.1097/ALN.0000000000000874. PMID: 26445385.
- Pandharipande PP, Girard TD, Jackson JC, Morandi A, Thompson JL, Pun BT, Brummel NE, Hughes CG, Vasilevskis EE, Shintani AK, Moons KG, Geevarghese SK, Canonico A, Hopkins RO, Bernard GR, Dittus RS, Ely EW; BRAIN-ICU Study Investigators. Long-term cognitive impairment after critical illness. N Engl J Med. 2013 Oct 3;369(14):1306-16. doi: 10.1056/NEJMoa1301372. PMID: 24088092; PMCID: PMC3922401.
- Shehabi, Yahya, et al. “Early intensive care sedation predicts long-term mortality in ventilated critically ill patients.” American journal of respiratory and critical care medicine 186.8 (2012): 724-731.
Автор допису
