Неглект. Чи є рішення?

Однобічний просторовий неглект є одним із найчастіших і водночас недооцінених когнітивно-просторових синдромів після інсульту. За даними різних досліджень, прояви неглекту виявляються у 30–50% пацієнтів у гострому періоді інсульту, причому значно частіше після ураження правої півкулі головного мозку [1, 2]. Навіть а довготривалому реабілітаційному періоді клінічно значущі прояви неглекту зберігаються приблизно у 20–30% пацієнтів [3].

Наявність просторового неглекту асоціюється з гіршими функціональними результатами, більш тривалим перебуванням у стаціонарі та нижчим рівнем незалежності після виписки [4]. Пацієнти з неглектом повільніше відновлюють здатність до ходи, мають вищий ризик падінь і частіше потребують сторонньої допомоги у повсякденній діяльності [5]. Важливо, що тяжкість моторного дефіциту не завжди корелює з вираженістю неглекту, що підкреслює його самостійний негативний вплив на реабілітаційний прогноз.

Клінічне значення неглекту полягає не лише у порушенні зорово-просторового сприйняття, але й у зниженні усвідомлення тіла, простору та власних функціональних обмежень. Саме тому своєчасне виявлення неглекту та цілеспрямоване втручання є критично важливими для побудови ефективної програми реабілітації.

Клінічні особливості та прояви під час ходи

Однобічний просторовий неглект — це не просто ігнорування половини простору. Це порушення інтеграції сенсорної, моторної та просторової інформації, яке безпосередньо впливає на ходу.

Як неглект проявляється під час ходи:

• пацієнт не усвідомлює положення ураженої кінцівки;
• не включає її у фазу переносу;
• відхиляється в один бік;
• стикається з перешкодами з «ігнорованої» сторони.

Клінічне значення: Неглект є одним з несприятливих прогностичних факторів відновлення ходи та самообслуговування. Ключовою проблемою є не слабкість, а порушене усвідомлення тіла у просторі. При просторовому неглекті після інсульту пацієнт частково або повністю ігнорує одну сторону тіла чи простору. Це не прояв неуважності, ліні чи небажання співпрацювати, а наслідок ураження головного мозку. Усвідомлення цього є принципово важливим для родичів, оскільки неправильна поведінка оточення може не лише не допомогти, а й закріпити прояви неглекту.

Рекомендації для родичів та організація простору

У повсякденному житті важливо організувати простір так, щоб уражена сторона постійно залучалася до взаємодії. Родичам варто підходити до пацієнта, сідати й розмовляти з боку неглекту, заохочуючи його повертати голову й погляд у цей бік. Джерела світла, телевізор, годинник, телефон та інші значущі предмети бажано розміщувати з боку ігнорованої половини простору, уникаючи постійної стимуляції лише «здорової» сторони, оскільки це посилює асиметрію сприйняття.

Особливості спілкування та самообслуговування

Під час спілкування слід використовувати короткі, чіткі інструкції, прямо називаючи сторону тіла або напрямок, наприклад: «подивись ліворуч», «зверни увагу на праву руку». Важливо не перевантажувати пацієнта великою кількістю вказівок одночасно та давати достатньо часу для реакції. Важливо пам’ятати, що кнопку виклику необхідно розмістити на «здоровій» стороні.

Безпека та роль родини

Особливу увагу слід приділяти безпеці пересування. Пацієнти з неглектом часто не помічають перешкод з ігнорованого боку, що підвищує ризик падінь і травм. Рекомендується прибрати килими, дроти та зайві предмети меблів, особливо з боку неглекту, а під час ходи чи поворотів нагадувати пацієнту оглядатись у цей бік. Перед вставанням або початком руху корисно словесно звернути увагу на положення тіла в просторі.

Допомагаючи пацієнту, важливо не виконувати всі дії замість нього. Краще використовувати підказки: жест, легкий дотик до ураженої кінцівки, навідне запитання. Такий підхід сприяє активному залученню пацієнта й формуванню усвідомлення тіла, тоді як надмірна опіка може гальмувати відновлення.

У повсякденному житті доцільно дотримуватись чітких ритуалів і повторюваності дій. Однакова послідовність під час їжі, одягання чи прогулянок допомагає мозку поступово відновлювати просторові зв’язки. Регулярність і спокійна, терпляча поведінка родичів мають більше значення, ніж тривалість окремих занять.

Діагностика: Star Cancellation Test

Часто фахівці проводять швидкий та доступний тест Star Cancellation Test (Тест закреслення зірок). Це короткий скринінговий тест для виявлення однобічного просторового неглекту.

• Мета тесту: оцінка здатності пацієнта сканувати простір і звертати увагу на обидві половини зорового поля.
• Суть тесту: пацієнту пропонують аркуш, на якому розміщені:
  • дрібні зірки (цільові стимули),
  • великі зірки, літери та інші фігури (дистрактори).
• Завдання: закреслити усі дрібні зірки на аркуші.
• Проведення: тест виконують у сидячому положенні, аркуш розміщують по центру. Інструкція дається один раз, без підказок під час виконання. Час зазвичай не обмежують, але фіксують тривалість.

Сучасне обладнання та реабілітаційні стратегії

У сучасних умовах мультидисциплінарна команда може обирати оптимальне обладнання для реабілітації, враховуючи специфіку кожного випадку.

1. Бігова доріжка ema — забезпечує безпечне переміщення пацієнтів з обмеженою мобільністю та може бути легко розміщена навіть у невеликих приміщеннях під час гострого періоду реабілітації, що робить її зручною для раннього етапу відновлення.
2. VR-комплекси — створюють віртуальне середовище, яке стимулює когнітивні та сенсорні функції, допомагаючи пацієнтам орієнтуватися у просторі та покращувати координацію [5].
3. IVS-системи (IVS3 та IVS4) — використовують інтерактивні візуальні сценарії, які спрямовані на корекцію моторних функцій і подолання таких порушень, як неглект.
4. Stereodynator® — апарат для ультразвукової терапії, електротерапії та вакуум-терапії. Може застосовуватися для лікування неглекту, поєднуючи різні види електротерапії для стимуляції чутливості та моторики. Крім того, він може використовувати вакуумну терапію, що сприяє поліпшенню кровообігу та додатково допомагає у реабілітації пацієнтів з просторовими порушеннями.

Таким чином, використання цих різноманітних приладів робить реабілітацію більш точною та ефективною, допомагаючи пацієнту швидше повернутися до звичного ритму життя.

Висновок

Отже, рішення є, але воно не є швидким або універсальним. Ефективне подолання просторового неглекту можливе лише за умови раннього виявлення, системної роботи мультидисциплінарної команди, активної участі родини та цілеспрямованого використання сучасних реабілітаційних технологій. Саме такий підхід дозволяє зменшити прояви неглекту, покращити функціональну мобільність і підвищити рівень незалежності пацієнта.

Література:

1. Heilman KM, Watson RT, Valenstein E. Neglect and related disorders. In: Clinical Neuropsychology. 4th ed. Oxford University Press; 2003.
2. Bowen A, McKenna K, Tallis RC. Reasons for variability in the reported rate of occurrence of unilateral spatial neglect after stroke. Stroke. 1999;30(6):1196–1202.
3. Nijboer TCW, Kollen BJ, Kwakkel G. Time course of visuospatial neglect early after stroke: a longitudinal cohort study. Cortex. 2013;49(8):2021–2027.
4. Jehkonen M, Ahonen JP, Dastidar P, et al. Visual neglect as a predictor of functional outcome one year after stroke. Acta Neurol Scand. 2000;101(3):195–201.
5. Wee JYM, Hopman WM. Comparing consequences of right and left unilateral neglect in a stroke rehabilitation population. Am J Phys Med Rehabil. 2008;87(11):910–920.

Більше інформації про можливості сучасної дзеркальної терапії в лекції Pascal GIRAUX – професора, керівника відділення фізичної та реабілітаційної медицини Університету лікарні Бельвю, лікарняний центр Університету Сент-Етьєн, Франція за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=96vzHTg6SL4&t=4s