Pusher-синдром є специфічним клінічним розладом постурального контролю, який найчастіше виникає внаслідок ураження правої півкулі головного мозку. Для цього синдрому характерна активна поведінка відштовхування у бік паретичної сторони за рахунок неураженої половини тіла, що призводить до значного порушення балансу та утруднення вертикалізації. Термін Pusher syndrome вперше був запропонований Патрицією Девіс у 1985 році в межах концепції Bobath.
Результати клінічних і нейрофізіологічних досліджень свідчать, що у пацієнтів із Pusher-синдромом змінюється сприйняття положення тіла відносно вектора гравітації. Суб’єктивне відчуття вертикалі у таких пацієнтів формується лише за умов фактичного нахилу тіла у бік паретичної сторони. Водночас зорові та вестибулярні механізми обробки інформації, відповідальні за визначення оптичної вертикалі, зазвичай залишаються збереженими.
Саме цей факт дозволив сформулювати сучасний терапевтичний підхід, який підтримують фахівці TETMED: візуальний контроль вертикальної орієнтації є ключовим компонентом фізичної терапії для відновлення постурального контролю.
Діагностика Pusher-синдрому
На підставі щоденної клінічної практики та результатів досліджень виділяють три основні діагностичні критерії Pusher-синдрому:
- наявність спонтанних асиметричних поз та гіперкінезів неураженої сторони тіла;
- посилення відштовхувальної активності неураженої сторони у відповідь на коригуючі дії терапевта;
- активний опір пасивній корекції положення тіла до вертикалі.
Оцінювання проводиться у положенні сидячи або стоячи. Терапевт має перебувати з боку ураження з метою забезпечення безпеки та запобігання падінню.
Прогноз і функціональні наслідки
На момент госпіталізації пацієнти з синдромом штовхача, як правило, демонструють більш виражені порушення рівня свідомості, здатності до самостійної ходи та контролю пози. У них частіше спостерігається тяжчий парез верхніх і нижніх кінцівок, а також нижчий рівень функціональної незалежності у повсякденній діяльності порівняно з пацієнтами без цього синдрому.
Водночас Pusher-синдром має відносно сприятливий прогноз. За рахунок нейропластичних механізмів його прояви зазвичай регресують протягом приблизно 6 місяців після інсульту. На відміну від таких неврологічних дефіцитів, як афазія або просторовий неглект, синдром відштовхування має тенденцію до компенсації. Однак у функціональному відновленні пацієнти з Pusher-синдромом зазвичай відстають від пацієнтів без цього порушення на 3–6 тижнів, що визначає необхідність використання спеціалізованого реабілітаційного обладнання.
Реабілітаційна стратегія та обладнання
Сучасні дані свідчать, що провідним патогенетичним механізмом Pusher-синдрому є порушення внутрішнього сприйняття положення тіла у просторі. У зв’язку з цим реабілітаційні втручання не рекомендується проводити у горизонтальному положенні. Терапія має здійснюватися виключно у вертикальних положеннях — сидячи або стоячи.
Першочерговим завданням є формування у пацієнта усвідомлення розбіжності між зоровою інформацією та порушеним внутрішнім уявленням про вертикаль. Для цього застосовують чіткі візуальні орієнтири, дзеркала, наочні матеріали, а також структурований вербальний зворотний зв’язок.
Для ефективної та безпечної реабілітації компанія TETMED пропонує використовувати передові технологічні рішення:
- Бігова доріжка ema®. Відіграє особливу роль у реабілітації пацієнтів із Pusher-синдромом. Вона забезпечує безпечну вертикалізацію з чітким зовнішнім контролем положення тіла. Використання доріжки з підтримкою та зоровими орієнтирами дозволяє тренувати ходьбу в умовах коригованої вертикалі, зменшуючи патологічне відштовхування.
- Система з аркою безпеки Рluto® med. Дозволяє включати інтенсивні тренування ходи до реабілітаційної сесії, гарантуючи захист пацієнта від падіння.
- Дзеркало MIRR-1. Незамінний інструмент для тренування самоконтролю. Це цільне дзеркало з постурографічною сіткою, призначене для перевірки правильності положення тіла. Мобільність MIRR-1 забезпечує максимальну зручність у використанні в будь-якій зоні реабілітаційного залу.
Комплексне використання цих засобів дозволяє суттєво зменшити силу патологічного відштовхування та створити умови для швидшого відновлення балансу і ходи.
Література:
- Davies PM. Steps to Follow: A Guide to the Treatment of Adult Hemiplegia. Berlin: Springer; 1985.
- Karnath HO, Ferber S, Dichgans J. The origin of contraversive pushing: Evidence for a second graviceptive system in humans. Neurology. 2000; 55(9): 1298–1304.
- Karnath HO, Broetz D. Understanding and treating “pusher syndrome”. Phys Ther. 2003;83(12):1119–1125.
- Babyar SR, Peterson MGE, Bohannon R, Perennou D, Reding M. Clinical examination tools for lateropulsion or pusher syndrome following stroke: A systematic review. Clin Rehabil. 2009; 23(7): 639–650.
- Baccini M, Paci M, Nannetti L, Biricolti C, Rinaldi LA. Scale for contraversive pushing: Cutoff scores for diagnosing “pusher behavior” and construct validity. Phys Ther. 2008; 88(8): 947–955.
- Danells CJ, Black SE, Gladstone DJ, McIlroy WE. Poststroke “pushing”: Natural history and relationship to motor and functional recovery. Stroke. 2004; 35(12): 2873–2878.
- Pedersen PM, Wandel A, Jørgensen HS, Nakayama H, Raaschou HO, Olsen TS. Ipsilateral pushing in stroke: Incidence, relation to neuropsychological symptoms, and impact on rehabilitation. Arch Phys Med Rehabil. 1996; 77(1): 25–28.
- Perennou DA. Postural disorders and spatial neglect in stroke patients: A strong association. Restor Neurol Neurosci. 2006; 24(4–6): 319–334.
