Коли ваш організм відновлює рану, він утворює рубцеву тканину – природну захисну реакцію. Але на відміну від здорової тканини, рубці можуть бути менш гнучкими, менш функціональними, а іноді й викликати біль, зуд або скутість. Це може стати не просто косметичною проблемою; це може стати справжньою перешкодою для руху та комфорту. Однак за допомогою правильного підходу до лікування рубцевої тканини ви можете сприяти більш плавному загоєнню рубців, підтримувати їх м’якшими та зберігати рухливість.
Механізм формування: чому рубець відрізняється від шкіри?
У нормальній шкірі колагенові волокна мають більш хаотичну, сітчасту орієнтацію, що дозволяє їм певну розтяжність та гнучкість; однак у рубцевій тканині вони, як правило, вирівнюються більш паралельно та стають щільнішими, що знижує еластичність. З часом рубець дозріває, і колаген III типу (поширений на ранніх стадіях загоєння) поступово замінюється більш жорстким колагеном I типу, хоча він рідко повертається до точно такої ж структури, як до травми.
Класифікація рубців
Не всі рубці однакові – вони відрізняються за типом, зовнішнім виглядом та поведінкою. Найчастіше виділяють:
- Гіпертрофічні рубці: підняті рубці, що залишаються в межах початкової рани. Вони часто розвиваються внаслідок натягу або надмірного вироблення колагену та можуть зменшуватися з часом.
- Келоїди: більш агресивні рубці, які виходять за межі початкових країв рани та можуть продовжувати рости навіть довго після загоєння травми.
- Атрофічні (вп’яті) рубці: рубці, що характеризуються втратою колагену – по суті, «запалі» ділянки – поширені при акне або деяких видах травм.
Час загоєння як фактор ризику
З усіх факторів, що сприяють цьому, час загоєння рани є найкращим предиктором.
- Якщо рана загоїться протягом 2 тижнів, рубець залишиться мінімальним.
- Водночас 14-21 день загоєння рани створює ризик утворення рубців. У 30% випадків утворюються гіпертрофічні рубці.
- Термін більше 21 дня загоєння, ймовірно, призведе до гіпертрофічного рубцювання, причому час загоєння буде пропорційним ступеню гіпертрофії. В таких випадках рубці утворюються у 78%.
Ефективні методи лікування та реабілітації
Стратегія лікування рубців залежить від багатьох факторів, тому для кожного пацієнта необхідно розробляти індивідуальну програму реабілітації. Водночас існує багато корисних методик, які лікар ФРМ та ерготерапевт можуть використовувати в роботі. До них належать:
- Використання компресійної білизни.
- Ін’єкції кортикостероїдів.
- Масаж, який є особливо корисним для лікування свербежу та скутості рубців.
- Зволоження шрамів.
- Застосування методик позиціонування та шинування.
- Фізична активність та фізичні вправи, що мають вирішальне значення для підтримки та відновлення фізичної працездатності та м’язової сили пацієнтів.
- Мобілізація, яка необхідна для вирівнювання та подовження рубцевої тканини, а також для запобігання затвердінню суглобів і зв’язок.
- Лазеротерапія.
- Кріотерапія.
- Пресотерапія.
Психологічний аспект відновлення
Психотерапія може відігравати важливу роль у процесі відновлення після травм і лікування рубцевої тканини. Вона допомагає пацієнтам справитися з емоційними наслідками травм, такими як тривога, депресія або низька самооцінка, які можуть виникати через фізичні зміни. Наприклад, психотерапевтичні методи, такі як когнітивно-поведінкова терапія, можуть підтримати пацієнтів у розвитку позитивного ставлення до себе та покращенні їх загального психоемоційного стану.
