Блог

Постуральний баланс при хворобі паркінсона: патофізіологічні механізми, клінічна оцінка та реабілітаційні стратегії

Опубліковано в розділі: Інше
Медична оцінка та реабілітація: постуральний баланс при хворобі Паркінсона у пацієнта

Хвороба Паркінсона (ХП) є другим за поширеністю нейродегенеративним захворюванням у світі після хвороби Альцгеймера та одним із неврологічних захворювань із найшвидшим зростанням показників захворюваності, поширеності та смертності [1]. Захворювання характеризується прогресуючою загибеллю дофамінергічних нейронів чорної субстанції, накопиченням α-синуклеїну у формі тілець Леві та клінічною тріадою – тремором спокою, ригідністю та брадикінезією, до яких на більш пізніх стадіях приєднується постуральна нестабільність. За даними Global Burden of Disease Study 2021 (GBD 2021), у 2021 році у світі налічувалося 11,77 мільйона осіб із хворобою Паркінсона. Порівняно з 1990 роком, коли глобальна поширеність ХП оцінювалася на рівні 2,5 мільйона осіб, цей показник зріс у 4,7 рази, що значно перевищує темпи демографічного постаріння та відображає справжнє збільшення частоти захворювання. Показники DALY, зумовлені ХП, зросли на 81% з 2000 року, тоді як смертність від цього захворювання збільшилася більш ніж удвічі [2]. Прогнози є вкрай несприятливими. За розрахунками на основі GBD 2021, загальна поширеність ХП до 2050 року досягне 267 випадків на 100 000 населення, що на 76% більше порівняно з 2021 роком; вікостандартизована поширеність зросте на 55%, сягнувши 216 на 100 000 населення [3]. Очікується, що абсолютна кількість хворих у світі до 2050 року перевищить 25 мільйонів осіб.

Динаміка глобального поширення хвороби Паркінсона та прогнози до 2050 року
Динаміка глобального поширення хвороби Паркінсона та прогнози до 2050 року

Для України наявні офіційні дані, ймовірно, не повністю відображають реальний масштаб проблеми. Середня поширеність ХП в Україні становить 67,5 на 100 000 населення; найвищі показники зафіксовано у Львівській (142,5 на 100 000), Вінницькій (135,9), Черкаській (108,6) та Київській (107,1) областях [4]. За розрахунками дослідників, щонайменше 40-50% пацієнтів із ХП не отримують належної спеціалізованої медичної допомоги, а в окремих районах цей показник сягає 80-90% [5].

Серед усіх проявів ХП саме порушення постурального балансу визначає якість життя пацієнтів на розгорнутих та пізніх стадіях і є провідним чинником ризику падінь та їх ускладнень. Постуральна нестабільність асоціюється з підвищеним ризиком падінь та їх медичних наслідків (переломи), страхом падіння, зниженням мобільності, самообмеженням фізичної активності та соціальною ізоляцією [7]. Принципово важливим є те, що виявлені дефіцити постурального контролю при ХП не зазнають істотних змін під впливом леводопа-терапії, що свідчить про залучення недофамінергічних систем у патогенез постуральної нестабільності [8] та визначає реабілітаційні втручання як самостійний і незамінний напрям лікування.

Нейрофізіологія поступального контролю в нормі

Постуральний контроль – це здатність центральної нервової системи підтримувати орієнтацію тіла в просторі та забезпечувати динамічну рівновагу шляхом безперервної інтеграції сенсорних сигналів і координації нейром’язових відповідей. Ця функція реалізується через ієрархічно організовану розподілену мережу нервових структур, яка охоплює спинний мозок, стовбур головного мозку, мозочок, базальні ганглії та кору великих півкуль [9].

Ієрархічна модель постурального контролю в нормі
Ієрархічна модель постурального контролю в нормі

Постуральна рівновага виникає внаслідок безперервної взаємодії між сенсорними аферентними сигналами, центральною інтеграцією та нейром’язовими відповідями. Зорова, вестибулярна та соматосенсорна системи забезпечують комплементарну аферентну інформацію щодо орієнтації тіла, його руху та характеру взаємодії з поверхнею опори. Ці сигнали інтегруються на кількох рівнях центральної нервової системи через паралельні та розподілені механізми мультисенсорної інтеграції й адаптивного сенсорного перезважування [9].

Спинний мозок є первинним рівнем обробки постуральної інформації: центральні генератори локомоторних патернів регулюють активність антигравітаційних м’язів та забезпечують реципрокну активацію агоністів і антагоністів під час стояння та ходи. Стовбур головного мозку містить ключові вузли постурального контролю -вестибулярні ядра, мезенцефалічну локомоторну ділянку та понтомедулярну ретикулярну формацію, які регулюють позу через проекції до премоторних інтернейронів спинного мозку, а також до α- і γ-мотонейронів [9].

Вестибулоспінальний тракт відіграє провідну роль у підтриманні антигравітаційного м’язового тонусу. Безперервний потік сигналів від вестибулярних ядер до м’язів відображає положення та рух голови. порушення цього потоку знижує тонус екстензорів і спричиняє постуральну нестабільність [10]. Ретикулоспінальний тракт бере участь у α-γ-коактивації та самостійно модулює чутливість м’язових веретен [10]. Мозочок є центральним інтегратором постурального навчання, він стабільно активується під час широкого спектра постуральних завдань і модулює ядра стовбура головного мозку [9]. Базальні ганглії відіграють важливу роль в ініціації рухової активності, пригніченні небажаних рухів та послідовному виконанні автоматичних постуральних реакцій [9].

Постуральний контроль реалізується через два взаємодоповнюючих механізми. Антиципаторні механізми передбачають наперед запрограмовані відповіді, що прогнозують дестабілізуючі збурення, тоді як зворотні (реактивні) механізми використовують сенсорні сигнали для корекції постуральних помилок [9]. Антиципаторні постуральні ад’юстації (APAs) виникають за 50–100 мс до початку довільного руху та є продуктом програмування в базальних гангліях і мозочку. Їх порушення є одним із ранніх проявів при хворобі Паркінсона [11].

Принциповою властивістю нормального постурального контролю є здатність ЦНС адаптивно змінювати вагові коефіцієнти різних сенсорних каналів. У нормі при стоянні на стабільній поверхні з відкритими очима пропріоцепція забезпечує близько 70% сенсорного входу для постурального контролю, зорова система – 10%, вестибулярна – 20% [9]. При виключенні або спотворенні пропріоцептивної інформації ЦНС підвищує питому вагу вестибулярного та зорового каналів [9].

Патофізіологія постурального балансу при паркінсонізмі

При хворобі Паркінсона система постурального контролю порушується одразу на кількох рівнях. На відміну від тремору та ригідності, порушення постурального балансу зумовлене ураженням як дофамінергічних, так і недофамінергічних нейронних систем [8]. Загибель дофамінергічних нейронів чорної субстанції (substantia nigra pars compacta) призводить до дефіциту дофаміну в стріатумі, що порушує баланс між прямим і непрямим шляхами базальних гангліїв. Наслідком є патологічне посилення гальмівного впливу на таламус і рухову кору. АПА при ХП характеризуються зменшеною амплітудою та подовженою латентністю –  м’язи не встигають підготуватись до руху вчасно [11]. Аномальне гальмування мезенцефалічної локомоторної ділянки з боку базальних гангліїв порушує ретикулоспінальний тракт, що є механістичною основою застигання ходи [12].

Патофізіологічні механізми постуральної нестабільності при хворобі Паркінсона
Патофізіологічні механізми постуральної нестабільності при хворобі Паркінсона

Педункулопонтинне ядро (nucleus pedunculopontinus, PPN) — холінергічна структура покришки середнього мозку –  при ХП зазнає прогресуючої нейродегенерації. Зниження мікроструктурної цілісності PPN та зменшення дофамінергічної іннервації хвостатого ядра є незалежними предикторами розвитку постуральної нестабільності та труднощів при ходьбі [14]. Дегенерація холінергічних нейронів PPN та їхніх таламічних проекцій асоціюється з падіннями та патологічною сенсорною інтеграцією під час постурального контролю [15].

При ХП пацієнти надмірно покладаються на зоровий контроль, компенсуючи дефіцит пропріоцептивної обробки, що робить їх особливо вразливими до падінь у темряві або на нерівній поверхні[16].

При ХП внаслідок порушення автоматизму рухів пацієнт змушений виконувати постуральні корекції свідомо, залучаючи ресурси префронтальної кори. Коли до ходьби додається будь-яке когнітивне завдання, ресурси уваги перерозподіляються і ризик падіння зростає – феномен інтерференції подвійного завдання [17].

Клінічна феноменологія порушень постурального балансу при паркінсонізмі

Клінічні прояви порушення постурального балансу при хворобі Паркінсона охоплюють широкий спектр симптомів – від змін пози та ходи до патологічних рефлекторних реакцій і психологічних наслідків.

Постуральна нестабільність при хворобі Паркінсона проявляється насамперед порушенням рефлексу відновлення рівноваги у відповідь на зовнішнє збурення. Найбільш характерним її проявом є ретропульсія. Нормальною реакцією на pull-test вважається відновлення рівноваги протягом не більше двох кроків; три і більше кроків або неможливість самостійно відновити баланс свідчать про патологічну ретропульсію та є незалежним предиктором майбутніх падінь [22].

Характерний патерн ходи при хворобі Паркінсона включає мікробазію (зменшення довжини кроку), зниження швидкості ходьби, зменшення висоти підняття стопи та редукцію синкінетичних рухів рук. Застигання ходи (freezing of gait, FOG) є одним із найбільш інвалідизуючих рухових симптомів ХП. Поширеність FOG зростає з тривалістю захворювання і після 20 років хвороби реєструється у 81% пацієнтів [21]. FOG найчастіше виникає при ініціації кроку, поворотах та в ситуаціях когнітивного навантаження [21].

Аксіальні постуральні деформації при паркінсонізмі
Аксіальні постуральні деформації при паркінсонізмі

Загальна поширеність аксіальних постуральних аномалій при ХП становить 22,1% (95% ДІ 19,7 -24,5%); поширеність окремих форм: сколіоз – 19,6%, камптокормія – 10,2%, синдром Піси – 8,0%, антеколіс -7,9% [19]. Камптокормія визначається як мимовільне переднє згинання тулуба з грудним кутом понад 45° або поперековим кутом понад 30°; синдром Піси – як мимовільне бічне згинання тулуба більше 10°; антеколіс – як мимовільне переднє згинання голови та шиї понад 45° [20]. Патофізіологія цих деформацій є мультифакторною і включає м’язову ригідність, осьову дистонію, міопатичну слабкість та порушення схеми тіла [18].

Страх падіння є одним із трьох незалежних предикторів проспективних падінь у хворих на паркінсонізм поряд з анамнезом попередніх мало не падінь та ретропульсією [23]. Під впливом страху пацієнти обмежують фізичну активність, що формує патологічне замкнене коло інвалідизації.

Методи клінічної оцінки постурального балансу при паркінсонізмі

Об’єктивна та відтворювана оцінка постурального балансу є необхідною умовою як для визначення стадії захворювання, так і для планування реабілітаційної програми та моніторингу її ефективності. Сучасний арсенал діагностичних інструментів охоплює клінічні шкали, функціональні тести та інструментальні методи.

Шкала MDS-UPDRS (Movement Disorder Society — Unified Parkinson’s Disease Rating Scale) є золотим стандартом комплексної оцінки моторних симптомів ХП. Пункти 12-15 третьої частини шкали (MDS-UPDRS III) безпосередньо оцінюють постуральну стабільність, ходу та постуру, включно з pull test (п. 12 – відповідь на поштовх). Шкала Хена та Яра (Hoehn and Yahr, H&Y) визначає стадію захворювання [24].

Mini-BESTest (Mini Balance Evaluation Systems Test) є більш сучасним та інформативним інструментом для оцінки балансу при ХП. Mini-BESTest високо корелює зі шкалою Берга (r = 0,79, p < 0,001), проте уникає ефекту стелі, характерного для BBS при легких формах ХП, і є більш ефективним для прогнозування оцінки за MDS-UPDRS III (p < 0,001) [25].

Тест «Встань і йди» (Timed Up and Go, TUG) є стандартизованим клінічним тестом мобільності: пацієнт підіймається зі стільця, проходить 3 метри, розвертається, повертається та сідає; фіксується загальний час виконання [26]. Інструментований TUG (iTUG) з використанням інерційних сенсорів (IMU) значно розширює діагностичні можливості тесту [31].

Стабілометрія та постурографія є об’єктивними інструментальними методами, що реєструють коливання центру тиску (center of pressure, CoP) на силовій платформі. Статична постурографія може використовуватись як об’єктивний доповнювальний інструмент до клінічних тестів балансу; при цьому позбавлення зорової аферентації достовірно погіршує всі стабілометричні параметри (p < 0,05), що відображає патологічну сенсорну залежність від зору при ХП [29]. Системи комп’ютеризованої динамічної постурографії (CDP) дозволяють тестувати постуральний контроль в умовах маніпулювання зоровою та соматосенсорною аферентацією, що надає унікальну можливість кількісно оцінити сенсорну реорганізацію [27].

Мультидисциплінарний підхід до корекції постурального балансу при паркінсонізмі

Хвороба Паркінсона є мультисистемним нейродегенеративним розладом із широким спектром моторних і немоторних симптомів, ефективне управління якими виходить за межі компетенції будь-якого одного фахівця. До міждисциплінарної команди з ведення пацієнтів із ХП входять лікарі, медичні сестри, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди та психологи [42].

Медикаментозна терапія залишається фундаментом лікування ХП і визначає можливості та ефективність усіх інших втручань. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів є найефективнішими препаратами для корекції рухових симптомів ХП [46]. Разом із тим різні класи препаратів мають принципово різний вплив на окремі симптомокомплекси: дофамінергічна терапія ефективно коригує тремор, ригідність і брадикінезію, проте постуральна нестабільність, застигання ходи та аксіальні деформації є значною мірою леводопа-резистентними симптомами [8]. Когнітивні порушення потребують окремого фармакологічного підходу: інгібітори холінестерази (ривастигмін) є препаратами вибору при деменції, асоційованій із ХП. Глибока стимуляція мозку (DBS) субталамічного ядра є стандартом нейрохірургічного лікування при моторних флуктуаціях, однак її ефект на постуральну нестабільність є обмеженим [45]. Транскраніальна магнітна стимуляція (TMS) та транскраніальна стимуляція постійним струмом (tDCS) досліджуються як неінвазивні нейромодуляційні методи [45].

Центральну координуючу роль у міждисциплінарній команді виконує лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який здійснює комплексну оцінку функціонального стану пацієнта, визначає реабілітаційний діагноз і цілі, обирає оптимальні реабілітаційні методики та технологічне оснащення, координує роботу всіх членів команди та забезпечує наступність між різними рівнями надання допомоги. Склад міждисциплінарної команди та залучення конкретних фахівців визначаються стадією захворювання.

Фізичний терапевт забезпечує покращення ходи, балансу і профілактику падінь на ранніх і середніх стадіях захворювання. До завдань фізичного терапевта при ХП належать: тренінг постурального балансу із застосуванням технологій біологічного зворотного зв’язку та стабілометричних платформ, корекція патологічних патернів ходи, тренінг антиципаторних постуральних ад’юстацій, програми вправ з подвійним завданням, призначення та навчання використанню допоміжних засобів пересування.

Ерготерапія допомагає пацієнтам підтримувати звичний рівень самообслуговування, трудової та дозвіллєвої активності; на пізніх стадіях захворювання ерготерапевт сприяє адаптації середовища та розробці нових видів активності. Логопеди оцінюють і лікують порушення комунікації, включаючи вимову, голосову функцію, дисфагію; провідним науково обґрунтованим методом логопедичної реабілітації при ХП є програма LSVT LOUD.

Нейропсихіатричні симптоми ХП — депресія, тривожні розлади, когнітивний дефіцит, апатія та психоз — суттєво обтяжують перебіг захворювання та безпосередньо впливають на постуральний контроль через страх падіння та когнітивну інтерференцію при подвійному завданні. Мультидисциплінарна реабілітація, яка включає психологічну підтримку, достовірно покращує функціональний стан, настрій, рухові здібності, автономію у повсякденній активності та якість життя пацієнтів із ХП.

Реабілітаційні підходи з доказовою базою для корекції постурального балансу

Реабілітаційні втручання є незамінним компонентом лікування постуральної нестабільності при хворобі Паркінсона, оскільки жодна фармакологічна терапія не забезпечує достатньої корекції цього симптому. Сучасна доказова база охоплює широкий спектр методів — від спеціалізованих рухових програм до технологій із біологічним зворотним зв’язком та віртуальною реальністю.

Програма LSVT BIG (Lee Silverman Voice Treatment BIG) є симптомо-специфічним реабілітаційним втручанням, розробленим на засадах нейропластичності та амплітудно-орієнтованого поведінкового навчання. Патофізіологічним підґрунтям програми є феномен порушення внутрішньої сенсомоторної калібрації при хворобі Паркінсона: внаслідок пропріоцептивної дисфункції пацієнти систематично недооцінюють реальну амплітуду власних рухів. Стандартний протокол передбачає 16 індивідуальних сесій тривалістю 60 хвилин протягом чотирьох тижнів із частотою чотири заняття на тиждень та обов’язковим щоденним домашнім тренуванням [34, 35].

Тай-чі (Tai Chi) — традиційна китайська рухова практика, що поєднує повільні плавні рухи, усвідомлену увагу та тренування рівноваги. Метааналіз 10 досліджень за участю 720 учасників показав, що тай-чі достовірно знижує частоту падінь при ХП (OR = 0,47; 95% ДІ 0,29–0,77; p = 0,003) та достовірно покращує баланс за тестом TUG порівняно з відсутністю лікування (WMD = –2,13; 95% ДІ від –3,26 до –1,00; p < 0,001) [38].

Серед танцювальних практик найбільшу доказову базу при ХП має аргентинське танго. Систематичний огляд з метааналізом встановив, що танцювальні інтервенції, особливо тривалістю 12 і більше тижнів, ефективно покращують баланс у хворих на паркінсонізм [39].

Реабілітація з використанням технологій віртуальної реальності (VR) забезпечує занурення пацієнта в інтерактивне середовище. Метааналіз 32 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 547 пацієнтів підтвердив, що тренування з VR достовірно покращує функцію балансу при ХП (BBS: WMD = 3,63; 95% ДІ 2,89–4,37; p < 0,01) [41].

Технологічне оснащення реабілітації постурального балансу

Сучасний розвиток реабілітаційних технологій відкриває нові можливості для комплексного впливу на постуральний баланс при хворобі Паркінсона. Наявний арсенал обладнання охоплює кілька функціональних категорій, кожна з яких адресує специфічні компоненти постурального дефіциту.

Системи комп’ютеризованої динамічної постурографії є клінічним еталоном об’єктивної оцінки постурального балансу. Такі платформи дозволяють кількісно оцінити внесок усіх трьох сенсорних систем – зорової, вестибулярної та соматосенсорної – у підтримання рівноваги, що є особливо цінним при ХП з огляду на патологічне сенсорне перезважування. Реабілітаційний модуль включає ситуативну корекційну графіку, що дозволяє адаптувати пацієнта до реальних побутових ситуацій підвищеного ризику падіння [27].

Балансирні та стабілометричні платформи різних конфігурацій (статичні, динамічні, динамографічні) забезпечують як об’єктивну реєстрацію переміщень центру тиску (CoP), так і терапевтичний тренінг з біологічним зворотним зв’язком (BFB). Застосування цих платформ у режимі BFB перетворює діагностичний інструмент на терапевтичний [30].

Платформи з активним нестабільним рухом (зокрема серія Imoove, Allcare Innovations, Франція) реалізують підхід, заснований на спіралеподібному русі платформи, що відтворює природні тривимірні рухи тіла. Цей тип механічного збурення стимулює глибоку пропріоцепцію, активує постуральні м’язи-стабілізатори хребта та тазового пояса і відновлює м’язовий та постуральний баланс тіла.

Ігрові реабілітаційні платформи з біологічним зворотним зв’язком (зокрема Neofect Smart Balance, Республіка Корея) поєднують сенсорну оцінку постуральної стабільності з гейміфікованим тренінгом у середовищі доповненої реальності. Ігрові сценарії залучають пацієнта до динамічного тренінгу ваговпереносу, ступання та координації, одночасно вирішуючи когнітивно-руховий аспект постурального дефіциту при ХП.

Інтегровані VR-комплекси для тренінгу ходи та балансу (зокрема ema® EzyGain, Франція) є першими у своєму класі реабілітаційними біговими доріжками з повним зануренням у 360° VR, що забезпечують тренінг ходи з частковим розвантаженням маси тіла (BWSTT), біологічний зворотний зв’язок у реальному часі, когнітивно-руховий тренінг та аналіз ходи. Метааналіз підтвердив, що VR-тренування достовірно покращує функцію балансу (BBS: WMD = 3,63; 95% ДІ 2,89–4,37; p < 0,01) [41].

Засоби когнітивної реабілітації та екзергейм-платформи безпосередньо адресують когнітивний компонент постурального дефіциту при ХП. Комп’ютеризовані програми когнітивної реабілітації (Neofect Cognition) реалізують підхід спіральної структури когнітивного навчання для відновлення уваги, пам’яті та виконавчих функцій. Великоформатні інтерактивні пристрої з сенсорним екраном (Neofect Cognition Board) забезпечують виконання когнітивних вправ у положенні стоячи, інтегруючи когнітивне та постуральне навантаження в єдиному терапевтичному завданні – тренінгу подвійного завдання. Екзергейм-платформи з проєкційною технологією (Neofect Smart Playground) реалізують активне рухове тренування із залученням координаційних, реактивних та когнітивних завдань одночасно.

Підбір конкретного обладнання для кожного пацієнта з ХП здійснюється лікарем фізичної та реабілітаційної медицини на основі стадії захворювання, провідного патофізіологічного механізму постурального дефіциту та результатів функціонального обстеження.

Висновки

Хвороба Паркінсона є прогресуючим мультисистемним нейродегенеративним захворюванням, глобальний тягар якого стрімко зростає і набуває характеристик епідемії XXI століття: за даними GBD 2021, кількість хворих у світі вже перевищила 11,77 мільйона осіб і до 2050 року може сягнути 25 мільйонів [2, 3]. В Україні проблема набуває особливої гостроти з огляду на системний дефіцит діагностики, коли за офіційними даними поза сферою медичної допомоги залишається щонайменше 40-50% пацієнтів [5].

Серед кардинальних симптомів захворювання постуральна нестабільність посідає особливе місце: вона є провідним чинником інвалідизації на розгорнутих стадіях, зумовлює високу частоту падінь та їх ускладнень і, на відміну від тремору та ригідності, практично не піддається корекції дофамінергічною фармакотерапією [8]. Це визначає реабілітаційні втручання як самостійний і незамінний терапевтичний напрям.

Проведений аналіз патофізіологічних механізмів порушення постурального балансу при ХП свідчить про його багаторівневу природу. Дисфункція базальних гангліїв призводить до порушення антиципаторних постуральних ад’юстацій [11]. Дегенерація холінергічних нейронів педункулопонтинного ядра порушує рефлекторні механізми балансу та нормальну сенсорну інтеграцію [14, 15]. Патологічне сенсорне перезважування з надмірною залежністю від зорового каналу робить пацієнтів особливо вразливими в умовах зниженої зорової аферентації [16]. Нарешті, когнітивний компонент — феномен інтерференції подвійного завдання — означає, що будь-яке додаткове когнітивне навантаження під час ходьби суттєво підвищує ризик падіння [17]. Саме ця багатокомпонентність патофізіологічного механізму визначає необхідність мультимодального реабілітаційного підходу.

Аналіз доказової бази реабілітаційних втручань підтвердив ефективність широкого спектра методів. Тренінг тай-чі достовірно знижує частоту падінь при ХП [38]. Тренування з використанням технологій віртуальної реальності достовірно покращує функцію балансу [41]. Програма LSVT BIG забезпечує покращення меж стабільності, сенсорної інтеграції та параметрів ходи, недосяжне при менш інтенсивних програмах [34].

Реалізація ефективної реабілітаційної програми при ХП є неможливою поза межами мультидисциплінарної команди, координованої лікарем фізичної та реабілітаційної медицини [42, 43]. Систематичний огляд і метааналіз підтвердили, що мультидисциплінарна реабілітація достовірно покращує функціональний стан, настрій, рухові здібності, автономію та якість життя пацієнтів [44].

Перспективними напрямами подальших досліджень є розробка та валідація стандартизованих протоколів реабілітації постурального балансу при ХП з урахуванням стадії за Хеном і Яром та провідного патофізіологічного механізму; вивчення нейропластичних механізмів відновлення постурального контролю під впливом різних реабілітаційних втручань; оцінка ефективності телереабілітаційних форм ведення пацієнтів із ХП; а також розробка критеріїв індивідуального підбору технологічного оснащення реабілітаційного процесу залежно від клінічного профілю пацієнта.

Таким чином, постуральна нестабільність при хворобі Паркінсона є складним багатокомпонентним синдромом, ефективне управління яким вимагає глибокого розуміння патофізіологічних механізмів, систематичної об’єктивної оцінки та скоординованого мультидисциплінарного реабілітаційного втручання з використанням сучасних технологічних рішень. Впровадження описаних підходів у клінічну практику фізичної та реабілітаційної медицини є необхідною умовою покращення якості та тривалості активного незалежного життя мільйонів пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Список літератури

  1. Dorsey E.R., Sherer T., Okun M.S., Bloem B.R. The Emerging Evidence of the Parkinson Pandemic. J Parkinsons Dis. 2018;8(s1):S3–S8. PMID: 30584159.
  2. Luo Y., Qiao L., Li M. et al. Global, regional, national epidemiology and trends of Parkinson’s disease from 1990 to 2021. Front Aging Neurosci. 2025;16:1498756. PMID: 39868382.
  3. Wang Y., Chen Z., Zhang Y. et al. Projections for prevalence of Parkinson’s disease to 2050. BMJ. 2025;388:e080952. PMID: 40043294.
  4. Trufanov Y., Oliveira L., Svyrydova N. et al. The Prevalence of Parkinson Disease in Ukraine. Mov Disord Clin Pract. 2023;10:524–525. PMID: 36949787.
  5. Svyrydova N., Trufanov Y., Bondarenko H. Epidemiology of Parkinson’s Disease in the Southern Ukraine. Asian J Res Rep Neurol. 2020;3(1):1–7.
  6. Foltynie T., Brayne C., Robbins T.W., Barker R.A. The cognitive ability of an incident cohort of Parkinson’s patients in the UK. Brain. 2004;127:550–560. PMID: 14960503.
  7. Murueta-Goyena A., Muino O., Gomez-Esteban J.C. Prognostic factors for falls in Parkinson’s disease: a systematic review. Acta Neurol Belg. 2024;124(2):395–406. PMID: 38015306.
  8. Di Giulio I., St George R.J., Kalliolia E. et al. Maintaining balance against force perturbations: impaired mechanisms unresponsive to levodopa in Parkinson’s disease. J Neurophysiol. 2016;116(1):493–502. PMID: 27098027.
  9. Dijkstra B.W.H., Horemans H.L.D., Heitman R.J. et al. Functional neuroimaging of human postural control: A systematic review with meta-analysis. Neurosci Biobehav Rev. 2020;115:351–362. PMID: 32407735.
  10. Takakusaki K. Functional Neuroanatomy for Posture and Gait Control. J Mov Disord. 2017;10(1):1–17. PMID: 28122438.
  11. Seuthe J., Heinzel A., Hulzinga F. et al. Towards a better understanding of anticipatory postural adjustments in people with Parkinson’s disease. PLoS One. 2024;19(3):e0300465. PMID: 38466709.
  12. Silva-Batista C., Lira J., Coelho D.B. et al. Mesencephalic Locomotor Region and Presynaptic Inhibition during Anticipatory Postural Adjustments in Parkinson’s Disease. Brain Sci. 2024;14(2):178. PMID: 38391752.
  13. Becker D., Grippe T., Kohl Z. et al. Onset of Postural Instability in Parkinson’s Disease Depends on Age rather than Disease Duration. Parkinsons Dis. 2022;2022:6233835. PMID: 36506805.
  14. Latimer R.L., Sheridan R., Johnston L. et al. Pedunculopontine Nucleus Microstructure Predicts Postural and Gait Symptoms in Parkinson’s Disease. Mov Disord. 2020;35(9):1611–1620. PMID: 32400071.
  15. Bohnen N.I., Frey K.A., Studenski S. et al. Parkinson’s Disease: What role do pedunculopontine nucleus cholinergic neurons play? Ann Neurol. 2017;82(3):485–488. PMID: 28833488.
  16. Muller M.L., Albin R.L., Kotagal V. et al. Thalamic cholinergic innervation and postural sensory integration function in Parkinson’s disease. Brain. 2013;136(Pt 11):3282–3289. PMID: 24056537.
  17. Yogev-Seligmann G., Hausdorff J.M., Giladi N. The role of executive function and attention in gait. Mov Disord. 2008;23(3):329–342. PMID: 18240168.
  18. Artusi C.A., Dwivedi A.K., Romagnolo A. et al. Predictors and Pathophysiology of Axial Postural Abnormalities in Parkinsonism: A Scoping Review. Mov Disord Clin Pract. 2023;10(9):1317–1329. PMID: 37772290.
  19. Zheng Y., Pan H., Xiao Q. et al. Prevalence of axial postural abnormalities and their subtypes in Parkinson’s disease: a systematic review and meta-analysis. J Neurol. 2023;270(1):232–244. PMID: 36098837.
  20. Geroin C., Nonnekes J., de Vries N.M. et al. Task Force Consensus on Nosology and Cut-Off Values for Axial Postural Abnormalities in Parkinsonism. Mov Disord Clin Pract. 2022;9(5):617–626. PMID: 35844289.
  21. Nonnekes J., Snijders A.H., Nutt J.G. et al. Freezing of gait: a practical approach to management. Lancet Neurol. 2015;14(7):768–778. PMID: 26091086.
  22. Lindholm B., Nilsson M.H., Hansson O. et al. Clinical Usefulness of Retropulsion Tests in Persons with Mild to Moderate Parkinson’s Disease. J Parkinsons Dis. 2021;11(4):1909–1918. PMID: 34886051.
  23. Johansson M., Lindahl A., Hariz G.M. et al. Prediction of Falls and/or Near Falls in People with Mild Parkinson’s Disease. PLoS One. 2015;10(1):e0117018. PMID: 25635389.
  24. Goetz C.G., Tilley B.C., Shaftman S.R. et al. Movement Disorder Society-sponsored revision of the Unified Parkinson’s Disease Rating Scale (MDS-UPDRS). Mov Disord. 2008;23(15):2129–2170. PMID: 19025984.
  25. Franchignoni F., Horak F., Godi M. et al. Using Psychometric Techniques to Improve the Balance Evaluation Systems Test: The Mini-BESTest. J Rehabil Med. 2010;42(4):323–331. PMID: 20461334.
  26. Podsiadlo D., Richardson S. The timed ‘Up & Go’: a test of basic functional mobility for frail elderly persons. J Am Geriatr Soc. 1991;39(2):142–148. PMID: 1991946.
  27. Ferrazzoli D., Ortelli P., Madeo G. et al. Instrumental balance assessment in Parkinson’s disease and parkinsonism. Front Neurol. 2025;16:1528191.
  28. Bao W., Tan Y., Yang Y. et al. Correlation of balance posturographic parameters during quiet standing with the Berg Balance Scale in patients with Parkinson’s disease. BMC Neurol. 2023;23:362.
  29. Ferreira-Peruzzo S.A., Camargo C.H.F., Zonta M.B. et al. Static posturography analysis for postural instability in patients with Parkinson’s disease. Int J Neurosci. 2024;134(12):1551–1563. PMID: 37873603.
  30. Arias P., Buzzi M.G., Della Sala S. et al. The Use of the Static Posturography to Assess Balance Performance in a Parkinson’s Disease Population. Int J Environ Res Public Health. 2023;20(2):981. PMID: 36673738.
  31. Caballero C., Villar J., Moreno R. et al. Instrumented Timed Up and Go Test (iTUG) — More Than Assessing Time to Predict Falls: A Systematic Review. Sensors. 2023;23(7):3426.
  32. Pepa L., Verdini F., Spalazzi L. Evaluating Gait Impairment in Parkinson’s Disease from Instrumented Insole and IMU Sensor Data. Sensors. 2023;23(8):3902. PMID: 37112243.
  33. McDonnell M.N., Rischbieth B., Schammer T.T. et al. Lee Silverman Voice Treatment (LSVT)-BIG to improve motor function in people with Parkinson’s disease: a systematic review and meta-analysis. Clin Rehabil. 2018;32(5):607–618. PMID: 28980476.
  34. Eldemir S., Eldemir K., Saygili F. et al. The effects of standard and modified LSVT BIG therapy protocols on balance and gait in Parkinson’s disease: A randomized controlled trial. Brain Behav. 2024;14(3):e3458. PMID: 38451007.
  35. Aras B., Seyyar G.K., Fidan O., Colak E. The effect of Tai Chi on functional mobility, balance and falls in Parkinson’s disease: a systematic review and meta-analysis of systematic reviews. Explore (NY). 2022;18(4):402–410. PMID: 34952799.
  36. Gulcan K., Guclu-Gunduz A., Yasar E. et al. The effects of augmented and virtual reality gait training on balance and gait in patients with Parkinson’s disease. Acta Neurol Belg. 2023;123(5):1917–1925. PMID: 36443623.
  37. Morris M.E., Menz H.B., McGinley J.L. et al. A Randomized Controlled Trial to Reduce Falls in People With Parkinson’s Disease. Neurorehabil Neural Repair. 2015;29(8):777–785. PMID: 25649843.
  38. Liu H.H., Yeh N.C., Wu Y.F. et al. Effects of Tai Chi Exercise on Reducing Falls and Improving Balance Performance in Parkinson’s Disease: A Meta-Analysis. Parkinsons Dis. 2019;2019:9626934. PMID: 30918623.
  39. Yang J.H., Wang Y.Q., Ye S.Q. et al. Do dance style and intervention duration matter in improving balance among people with Parkinson’s disease? Parkinsonism Relat Disord. 2023;106:105231. PMID: 36470708.
  40. Gulcan K. et al. The effects of augmented and virtual reality gait training. Acta Neurol Belg. 2023;123(5):1917–1925.
  41. Wu H., Zhang C. Precision intervention of virtual reality training for balance and gait in Parkinson’s disease: a dose-response meta-analysis. Front Neurol. 2025;16:1616780.
  42. Goldman J.G., Volpe D., Ellis T.D. et al. Delivering Multidisciplinary Rehabilitation Care in Parkinson’s Disease: An International Consensus Statement. J Parkinsons Dis. 2024;14(1):135–166. PMID: 38277303.
  43. Radder D.L.M., Lima A. et al. Multidisciplinary care in Parkinson’s disease. J Neural Transm (Vienna). 2024;131(11):1349–1361. PMID: 39417880.
  44. Seid A.A., Ahmed A.A., Awoke T. Multidisciplinary Rehabilitation for People with Parkinson’s Disease: A Systematic Review and Meta-Analysis. Parkinsons Dis. 2022;2022:2355781. PMID: 35251596.
  45. Bhatt M., Mehta S., Bhatt N. Multi-Modal Rehabilitation Therapy in Parkinson’s Disease and Related Disorders. Ann Indian Acad Neurol. 2023;26(1):3–14. PMID: 37034014.
  46. Bhidayasiri R., Tarsy D. Parkinson’s Disease: Haves and Have-Nots in Pharmacotherapy. Curr Neuropharmacol. 2022;20(8):1491–1510. PMID: 34781869.
  47. Ellis T.D., Earhart G.M. Frameworks for Parkinson’s Disease Rehabilitation Addressing When, What, and How. J Parkinsons Dis. 2021;11(s1):S45–S54. PMID: 34180424.
  48. Amprimo G., Ferraris C., Priano L. et al. The overlooked role of exergames in cognitive-motor neurorehabilitation: a systematic review. npj Digit Med. 2025;8:374.

Автор допису

Маріанна Бровченко

Маріанна Бровченко

Завідувач відділення фізичної та реабілітаційної медицини КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18», кандидат медичних наук, доцент кафедри реабілітаційної медицини, фізичної терапії та спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика.

Дата публікації: 15.06.2026
Перегляди публікації: 27

Запит консультації

Залиште свої контактні дані, і наш спеціаліст зв'яжеться з вами.

    Поля, позначені * обов'язкові для заповнення. При відправці форми Ви даєте згоду на обробку персональних даних.

    Запит дзвінка від консультанта

    Давайте заощадимо Ваш час та передзвонимо Вам протягом декількох хвилин?

      Поля, позначені * обов'язкові для заповнення. При відправці форми Ви даєте згоду на обробку персональних даних.